Новий рушник не вбирає воду через фабричне силіконове або крохмальне покриття, яким виробники обробляють тканину для м'якості й товарного вигляду на полиці — цей шар гідрофобний і фізично відштовхує вологу. Виправляється це одним-двома пранням у гарячій воді без кондиціонера, а в стійких випадках — додатковим пранням з оцтом і содою.

Причина майже завжди одна й та сама, незалежно від бренду й ціни рушника: фабрична фінішна обробка тканини.
На завершальному етапі виробництва тканину покривають силіконовим пом'якшувачем або крохмалеподібною сполукою — це робиться, щоб рушник виглядав пухнастим і приємним на дотик ще на полиці магазину. Проблема в тому, що такі покриття зазвичай водовідштовхувальні, тобто новий рушник може буквально мати водовідштовхувальне покриття. Через це вода не просочується у волокна, а стікає або скочується по поверхні краплями.
Друга причина менш очевидна, але теж важлива: під час пакування й транспортування петлі ворсу (та сама "пухнаста" структура рушника) сильно притискаються. Перше прання принципово відрізняється від наступних — фабричну обробку варто видаляти оцтом, а не звичайним порошком, і саме перше прання також "розправляє" стиснені петлі, повертаючи їм об'єм і здатність утримувати воду між волокнами.
Ковзання — це пряма фізична демонстрація гідрофобного шару. Дуже гладенькі кухонні рушники погано вбирають вологу саме тому, що вода не може змочити поверхню — вона майже збирається в краплі замість того, щоб розтектися й увібратися. Те саме відбувається з рушником для тіла: замість занурення у волокна крапля просто ковзає далі по шкірі, поки не знайде шов чи ділянку без покриття.
Синтетичні й напівсинтетичні матеріали мають додаткову причину повільного "запуску" вбирності — крім фабричного покриття, тут відіграє роль сама структура волокна.
Бамбукова віскоза дуже гігроскопічна за своєю природою, але тонкі волокна на початку теж вкриті фінішним апретом, тому перші кілька прань показник вбирності може здаватися нижчим за очікування — це тимчасовий ефект, а не недолік матеріалу.

У мікрофібрі проблема пов'язана зі структурою волокна: мікрофібра покладається на надзвичайно тонкі нитки, щоб утримувати воду, і якщо ці нитки ще стиснені фабричною обробкою чи забиті залишками кондиціонера, вода просто не потрапляє у проміжки між ними. Для мікрофібри принципово не можна використовувати оцет у високій концентрації для чищення — метод з оцтом підходить для стовідсоткової бавовни, а для мікрофібри та тканин із домішкою поліестеру чи нейлону кислота може з часом пошкодити синтетичні нитки.
Універсальної цифри "одне прання і все" не існує — залежить від матеріалу й того, наскільки товстий шар фінішної обробки наніс виробник.
| Матеріал | Скільки прань потрібно, щоб рушник почав вбирати воду | Особливість |
| 100% бавовна (стандартна) | 2–3 прання | Потрібно до трьох прань, перш ніж новий рушник дійсно почне вбирати воду так, як задумано |
| Турецька/єгипетська бавовна (щільна, високий GSM) | 2 прання, далі покращення до 8–10-го прання | Якісна бавовна продовжує "розкриватися" й ставати кращою з кожним пранням |
| Бамбукова віскоза | 2–4 прання | Тонкі волокна довше звільняються від апрету |
| Мікрофібра | 1–2 прання, без оцту у високій концентрації | Синтетичне волокно швидше втрачає фабричне покриття, але чутливе до кислоти |
| Рушники з домішкою поліестеру | 3–4 прання | Змішані волокна тримають покриття довше за чисту бавовну |
Якщо звичайне прання не допомогло з першого разу, спрацьовує двоетапний метод:
Не змішуйте оцет і соду в одному циклі — хімічна реакція між ними нейтралізує очищувальну дію обох компонентів.
Орієнтир для об'єму завантаження: ці пропорції розраховані на стандартний барабан пральної машинки (6–8 кг) з 1–2 рушниками. Для великого прання (5–6 рушників одночасно) кількість оцту й соди можна збільшити приблизно в півтора раза.
Для 100% бавовняних рушників метод безпечний повністю. Для мікрофібри й тканин з домішкою синтетики краще обмежитися звичайним гарячим пранням без оцту або використати мінімальну концентрацію.

Ні — і це найпоширеніша помилка, яка зводить нанівець усі спроби "розбудити" вбирність. Кондиціонер для білизни покриває волокна тонким шаром силікону, що робить тканину м'якшою на дотик, але водночас це те саме покриття блокує вбирання вологи. По суті, кондиціонер відтворює ту саму фабричну проблему заново — навіть якщо рушник вже "розпрацювався" після кількох прань. Найкраще правило: рушники взагалі не потребують кондиціонера для м'якості, її забезпечує сама структура ворсу після правильного прання й сушіння.

Запах зазвичай походить від тих самих фінішних речовин і барвників, що впливають на вбирність. Він неминуче зникає після 1–2 прань і не свідчить про небезпеку при звичайному побутовому використанні.
Ефект буде значно слабшим — саме механічне тертя барабана машинки в поєднанні з гарячою водою руйнує фабричний шар найефективніше, замочування у тазику цього не забезпечує.
Це не пов'язано з вбирністю напряму — надлишок барвника вимивається окремо від силіконового покриття, тому перші кілька прань варто робити окремо від іншої білизни.
Так, у регіонах з жорсткою водою мінеральні відкладення можуть частково компенсувати ефект від прання і вимагати на 1–2 цикли більше для повного результату.
Якщо після трьох правильних прань (гаряча вода, без кондиціонера) вбирність не покращилась зовсім, а не просто залишилась нижчою за очікування, це може вказувати на проблему якості волокна, а не тільки на фабричне покриття — тоді звернення до продавця виправдане.
Краще ні для перших циклів — залишки барвника й фабричного апрету можуть осісти на іншому одязі, тому перше прання варто робити окремо.
Найімовірніша причина — сушильні листи чи режим із додаванням кондиціонуючих кульок, які так само залишають гідрофобний шар на волокнах під час сушіння.
Помітне покращення з'являється вже після 2–3 прань, але, за спостереженнями виробників щільної бавовни, тканина продовжує ставати м'якшою й вбирнішою аж до 8–10-го прання.
Деякі виробники свідомо відмовляються від важкого силіконового покриття заради вбирності "з коробки", хоча тактильно такий рушник може здаватися менш м'яким на полиці магазину, ніж оброблені аналоги.
Так, білий оцет у стандартній концентрації (1 склянка на цикл) безпечний для більшості фарбованих бавовняних тканин і навіть допомагає закріпити колір, а не змити його.